Наукова діяльність

вінницький державний педагогічний університет
імені михайла коцюбинського


обгрунтування
теми дисертаційного дослідження
розвиток інноваційного руху у загальній середній освіті україни НАПРИкінці ХХ – початку ХХІ століття

на здобуття наукового ступеня доктора філософії

зі спеціальності 011 Науки про освіту
аспіранта Слушного Олега Миколайовича

Термін навчання:
01.09.2016 р. – 30.06.2020


Актуальність дослідження. Розвиток інноваційних процесів у освіті на сучасному етапі є об'єктивною закономірністю, що зумовлюється: інтенсивним розвитком інформаційних технологій у всіх сферах людського буття; оновленням змісту філософії сучасної освіти, центром якої став загальнолюдський цілісний аспект; гуманістично зорієнтованим характером взаємодії учасників навчально-виховного процесу; необхідністю підвищення рівня активності та відповідальності педагога за власну професійну діяльність, спрямовану на формування творчої особистості вихованця, готовності до сприйняття та активної діяльності у нових соціально-економічних умовах. У зв'язку з цим винятково важливого значення набуває інноваційна діяльність педагога.
Інноваційна педагогічна діяльність як особливий вид творчої діяльності спрямована на оновлення системи освіти. Вона є результатом активності людини не стільки у пристосуванні до зовнішнього середовища, скільки у зміні його відповідно до особистих і суспільних потреб та інтересів.
Інноваційна діяльність, будучи складним і багатоплановим феноменом, своїм змістом охоплює процес взаємодії індивідів, спрямований на розвиток, перетворення об'єкта, на переведення його в якісно новий стан; системну діяльність щодо створення, освоєння та застосування нових засобів; особливий вид творчої діяльності, що об'єднує різноманітні операції і дії, спрямовані на одержання нових знань, технологій, систем. Усі ці вияви характеризують інноваційну діяльність у педагогічній сфері.
Продуктами інноваційної педагогічної діяльності є нововведення, що позитивно змінюють систему освіти, визначають її розвиток і характеризуються як нові чи вдосконалені.
Передумовами, або джерелами інноваційного руху стала діяльність учителів-новаторів 80-х років ХХ століття (М.Гузик, В.Шаталов, М.Щетінін), які підтримали ідею „педагогіки співпраці”, наукових колективів і окремих науковців, пов'язаних з розробкою філософських і методологічних проблем освіти, а також підтримка різних освітніх ініціатив в Україні зарубіжними і вітчизняними фондами освіти. Як стверджують вітчизняні вчені, довгий час в освіті України панувало інноваційне лідерство шкільної практики і найбільш перспективні методичні системи навчання і виховання протягом останнього десятиріччя були народжені саме в учительському середовищі і впроваджувалися за особистої ініціативи педагогів-практиків. Але розвиток їх ініціативи гальмувався управлінськими структурами, які взяли на себе функції науки і формування наукових ідей. Директивний спосіб упровадження наукових результатів не спрацьовував, це шкодило розвитку наукових ідей, реформи, які ініціювалися у верхах, не втілювалися у життя. Сьогодні ж освітній простір України набув нових рис: почався рух практики до науки, до вчених і наукових центрів. Учителів стали залучати до науково-дослідної діяльності, знайомити їх із технологією дослідження, навчати самостійно вирішувати шкільні проблеми за допомогою науки. Це спричинено тим, що у навчальних планах шкіл стали враховувати регіональний і міський компоненти, дозволили вибір освітніх технологій, посібників і альтернативних шкіл. Розширилося поле вибору варіантів педагогічної діяльності. Все це підняло попит на педагогічну науку, змінило шкільну діяльність: зросла роль прогностичних та діагностичних складових.  Велика кількість технологій, які були запропоновані школам базуються на оцінюванні якості, дослідницькому підході, вимагають знання теорії, проведення локальних досліджень конкретних проблем навчального закладу.  Науковці і практики почали спільно здійснювати послуги науки для школи (подано ідеальний варіант), а саме: – обґрунтування та перевірка ефективності педагогічних ідей, які зароджуються в школі;  – прогнозування розвитку школи, її структур та напрямів діяльності; – незалежної експертизи якості освіти, яку дає школа дітям;  – створення моніторингу динаміки розвитку школи та шкільного колективу; – інформування педагогічного колективу та сім'ї про результати психолого-педагогічних досліджень;  – впровадження новацій та інновацій у педагогічний процес школи;  – підвищення кваліфікації педагогів у сфері методології та – технології дослідницької діяльності;  – розроблення пакетів документів для відкриття експериментального майданчика у навчальному закладі та наукове керівництво ним;  – проведення локальних досліджень конкретних проблем навчального закладу; – консультування з проблемних питань дошкільного навчального закладу та школи.
Отже, розвиток інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття  не став предметом окремого цілісного наукового дослідження.
Наявність суперечностей, соціальна й психолого-педагогічна важливість порушеної проблеми та недостатня її розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Розвиток інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття».
Мета дослідження – виявити та обґрунтувати теоретичні засади та узагальнити досвід використання інноваційних технологій у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес в системі загальній середній освіти України.
Предмет дослідження – теорія і практика інновацій у системі загальної середньої освіти України.
Завдання дослідження:
1.     З’ясувати теоретичні засади інноваційного процесу та передумови розвитку інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття. 
2.     Розкрити теоретичні підходи вітчизняних вчених до дослідження проблематики розвитку інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
3.     Визначити тенденції розвитку інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
4.     Охарактеризувати систему загальної середньої освіти в умовах інноваційного руху у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
5.     Узагальнити передовий педагогічний досвід інноваційного руху  у загальній середній освіті України наприкінці ХХ – початку ХХІ століття.
6.     Обґрунтувати можливості використання інноваційного досвіду.




Список використаної літератури

1.     Ващенко Л. Інноваційні процеси в системі загальної середньої освіти особливості управління//Освіта і управління. – 2003. – т. 6. – №3. – С. 97–104.
2.     Грабовська Т.І., Талапканич М.І., Химинець В.В. Інноваційний розвиток освіти: особливості, тенденції, перспективи. – Ужгород, 2006. – 232 с.
3.     Громовий В. Школа, школа...– К: Плеяди, 2004.– 400 с.
4.     Даниленко Л. Інноваційна педагогіка: до практики через теорію (з нотаток науковця) // Директор школи, ліцею, гімназії. –2000. – № 1 – С. 38–40.
5.     Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник.–К.: Академвидав, 2004.– 352 с. (Альма-матер).
6.     Кузь В. На шляху інноваційного розвитку // Рідна школа. – 2002.– №10. – С. 40-42.
7.     Підласий І., Підласий А. Педагогічні інновації // Рідна школа –1998. – №12. – С. 3-17.
8.     Химинець В.В., Сивохоп Я.М., Петрус В.В. Психолого-педагогічні аспекти інноваційних технологій. – Ужгород, 2006. – 148 с.


 Результати дослідження висвітлено у 4 публікаціях у наукових збірниках та матеріалах наукових конференцій:
1.     «Підготовка майбутніх вчителів до інноваційної діяльності». Педагогічний пошук. Випуск 6. Матеріали звітної наукової конференції «Актуальні проблеми педагогічної теорії і практики». – Вінниця: ТОВ «Нілан ЛТД», 2015. – с. 164-168.
2.     «Технологія «перевернутого» навчання – нова інтегрована траєкторія в освіті». Створення та впровадження інноваційних авторських технологій у закладах освіти Вінницької області. Методичний посібник / Лариса Друзь. – Вінниця: ВОІПОПП, 2015. – с.51-66.
3.     Слушний О.М. Технологія «перевернутого» навчання як інноваційний засіб підвищення якості освіти/ О.М. Слушний // Навчально-виховний процес у сучасній школі: проблеми і шляхи вирішення : збірник матеріалів науково-практичної конференції студентів і молодих вчених Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. – Вінниця, 2016. 
4.     Слушний О.М. Педагогічні умови управління інноваційною діяльністю загальноосвітнього навчального закладу/ О.М. Слушний // Навчально-виховний процес у сучасній школі: проблеми і шляхи вирішення : збірник матеріалів науково-практичної конференції студентів і молодих вчених Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. – Вінниця, 2017. 


Випущено методичні посібники

1.     «Технологія перевернутого навчання як засіб підвищення якості освіти». Методичний посібник / Олег Слушний, Лілія Стукаленко. – Вінниця: ВАНО, 2016. – с.159. 
2.     «Модернізація навчально-виховного процесу шляхом використання інноваційних технологій». Методичний посібник / Олег Слушний, Лілія Стукаленко. – Вінниця: ВАНО, 2016. – с.141. 

 Участь у конференціях:
1.     IV Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми сучасної науки та наукових досліджень» (ВДПУ, 2016 р., подяка від дирекції навчально-наукового інституту педагогіки, психології, підготовки фахівців вищої кваліфікації);
2.     Восьмий міжнародний форум «Інноватика в сучасній освіті» (м. Київ, 25-27 жовтня 2016 р., диплом І ступеню, доповідач круглого столу «Інноваційно-технологічний аспект розвитку фахової компетентності педагогічних працівників у навчальних закладах Вінницької області»);
3.     І регіональний фестиваль педагогічної майстерності «Lead-mager» (м. Вінниця, КВНЗ «ВАНО», 10 листопада 2016 р., доповідач);
4.     Міжнародний фестиваль освітніх технологій «Перспектива-Київ 2017» (14-16 січня 2017 р., сертифікат учасника, тренера)
5.     Восьма міжнародна виставка-презентація «Сучасні заклади освіти» (м. Київ, 15-17 березня  2017 р., доповідач круглого столу «Авторські інноваційні педагогічні технології у навчальних закладах Вінницької області»).
6.     Міжнародний фестиваль освітніх технологій «Перспектива-Суми 2017» (24-26 березня 2017 р., сертифікат учасника, тренера)
7.     (Не)конференція mini-EdCamp Vinnytsia (м. Вінниця, 20 березня 2017 р., учасник);
8.     Всеукраїнська конференція Liberal Arts (1-ша сесія «Свобода. Відповідальність. Довіра») (1-2 квітня 2017 р., м. Київ, учасник).











Таксономія Блума
Падагогічне колесо Карінгтона
Застосунки за таксономією Блума
Про зовнішнє незалежне оцінювання (посібник 2010 р.)
Моніторинг якості освіти: міжнародний досвід (Н.В.  Бобак)
PIZA (приклади завдань)
Участь України в міжнародному порівняльних моніторинговихдослідженнях TIMSS